Коли літо вже поруч, власники житла в курортних містах починають готуватися до сезону. І навіть якщо ви не плануєте робити ремонт, це не означає, що простір не можна освіжити. Насправді, часто достатньо зовсім небагато — уваги, чистоти, дрібних деталей — щоб гості не просто орендували житло, а захотіли повернутись.

Люди, які шукають квартиру на короткий або довгий термін, звертають увагу не лише на ціну та локацію. Вони інтуїтивно відчувають, чи подбали про них. І це не завжди про дорогі меблі чи дизайнерський ремонт. Дуже часто — це про атмосферу. Про те, як пахне в кімнаті. Чи зручно спати. Чи чистий посуд. Чи відкриваються вікна. Ці речі здаються дрібницями — але саме з них складається враження про дім.

Я пам’ятаю одну квартиру, яку ми зняли на початку війни, коли мусили швидко виїжджати з дому. Господарі чесно попередили, що житло «з нюансами». І дійсно — на перший погляд там було все необхідне: меблі, техніка, посуд. Але жити в цьому просторі було важко. Повітря було застійне, меблі — брудні, килими давно не бачили чищення, посуд — старий і надщерблений. Вікна не відкривались, бо були заклеєні скотчем — і нам сказали їх не чіпати, “щоб не дуло”. Здається, все було. Але водночас — нічого, що створювало б відчуття комфорту.

Нещодавно ми поїхали на відпочинок і орендували частину будинку — простий, без претензій, але дуже приємний. І ось там було зовсім інакше. Ліжко з хорошим матрацем, свіжа постіль, зручний комод, вішак — нічого зайвого, але все продумано. На кухні — новий посуд, каструлі, пательня, обробна дошка, навіть терка і відкривачка. Там усе було — не просто для галочки, а для життя. І навіть парасольки стояли біля дверей. Я тоді  подумала: от якби у нас усе це було тоді… як би це змінило відчуття в той важкий момент.

Інтер’єр для оренди не має бути дорогим. Але він має бути живим. Чистим. Зрозумілим. Місцем, куди приємно зайти після дороги. Де хочеться приготувати вечерю, лягти в ліжко, заварити каву. Де відчуваєш не чужість, а прийняття.

Дуже хочеться, щоб таких просторів ставало більше. Не ідеальних. А справжніх. І таких, у яких гості думають не «дожити б тиждень», а «о, як добре тут».